Механізм дії
Плериксафор являє собою похідне біцикламу і є селективним оборотним антагоністом CXCR4 хемокінового рецептора, блокуючи його за рахунок зв’язування з когнатним лігандом, фактором стромальних клітин-1alpha- (SDF-1alpha-), також відомим як CXCL12. Вважається, що індукований плериксафором лейкоцитоз і збільшення кількості циркулюючих гемопоетичних прогеніторних клітин є результатом порушення зв’язку між CXCR4 і його когнатним лігандом, яке призводить до появи в системному кровотоці як зрілих, так і поліпотентних клітин. CD34+ клітини, мобілізовані за допомогою плериксафора, є функціональними і здатними до приживлення, з довгостроковим потенціалом відновлення популяції.
Фармакодинаміка.
У дослідженнях фармакодинамики у здорових добровольців із застосуванням тільки плериксафора пік мобілізації CD34+ клітин спостерігався протягом 6–9 годин після введення препарату. При дослідженні фармакодинамики як у здорових добровольців, так і у пацієнтів із застосуванням схеми мобілізації, що включає гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) і плериксафор у тих же дозах, спостерігався більш тривалий підйом CD34+ клітин у периферичній крові протягом з 4 годин до 18 годин після введення препарату, пік був відзначений між 10 годинами і 14 годинами.
Для порівняння фармакокінетики і фармакодинаміки плериксафору із застосуванням доз 0,24 мг/кг маси тіла або 20 мг було проведено дослідження, що стосується віддалених результатів у пацієнтів із неходжкінською лімфомою (N = 61, маса тіла пацієнтів ? 70 кг), які отримували плериксафор у таких дозах. Фіксована доза 20 мг продемонструвала в 1,43 раза більшу системну експозицію (AUC0-10ч) порівняно з дозою 0,24 мг/кг маси тіла і більшу частоту відповіді в досягненні цільового значення, що становить ?5?106 CD34+ клітин/кг. Медіана часу до досягнення ?5?106 CD34+ клітин/кг становила 3 дні для обох груп лікування, профіль безпеки між групами був однаковим. Маса тіла 83 кг була обрана в якості максимального значення для переходу пацієнтів від фіксованого до заснованого на вазі дозування (83 кг ? 0,24 мг = 19,92 мг/кг).
Клінічна ефективність та безпека
У двох плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях з участю пацієнтів з неходжкінською лімфомою або множинною мієломою (AMD3100-3101 і AMD3100-3102, відповідно) оцінювалося збільшення вмісту CD34+ клітин (клітин/мкл) за 24 години, протягом дня перед першим аферезом (Таблиця 1). В оцінюваний 24-годинний період першу дозу плериксафору (0,24 мг/кг) або плацебо вводили за 10–11 годин до аферезу.
Збільшення кількості CD34+ клітин у периферичній крові після введення препарату плериксафор одночасно з гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором (Г-КСФ)
Таблиця 1.
| Дослідження | Препарат Плериксафор + Г-КСФ | Плацебо + Г-КСФ |
| Медіана | Середнє (СВ) | Медіана | Середнє (СВ) |
| AMD3100- 3101 | 5,0 | 6,1 (5,4) | 1,4 | 1,9 (1,5) |
| AMD3100- 3102 | 4,8 | 6,4 (6,8) | 1,7 | 2,4 (7,3) |
Діти
Ефективність та безпечність препарату плериксафор оцінювали у відкритому багатоцентровому контрольованому клінічному дослідженні пацієнтів у віці від 1 до 18 років з лімфомою або солідними пухлинами, які мають показання для аутологічної трансплантації.
Пацієнти з лейкемією, постійним високим відсотком залучення кісткового мозку до мобілізації або попередньою трансплантацією стовбурових клітин були виключені. Пацієнти (45 дітей у віці від 1 року до 18 років) були рандомізовані у дві групи у співвідношенні 2:1. Перша група отримувала препарат плериксафор в дозі 0,24 мг/кг маси тіла і стандартну мобілізацію (Г-КСФ з або без хіміотерапії), контрольна група отримувала лише стандартну мобілізацію. Первинний аналіз показав, що у 80 % пацієнтів у групі, що одержує препарат плериксафор, відбулося щонайменше подвоєння кількості CD34+ у периферичній крові, що спостерігається за період з ранку дня, що передує першому аферезу до ранку дня аферезу порівняно з 28,6 % пацієнтів у контрольній групі (p = 0,0019).
Медіана базового рівня CD34 + клітин у периферичній крові становила 15 клітин/мкл у групі препарату плериксафор проти 35 клітин/мкл у контрольній групі. Медіана збільшення кількості CD34 + клітин у периферичній крові від базового рівня в день аферезу становила в 3,2 раза більше в групі препарату плериксафор і в 1,4 раза в контрольній групі.
Фармакокінетика.
Фармакокінетику плериксафору вивчали у пацієнтів із лімфомою і множинною мієломою із застосуванням клінічної дози (0,24 мг/кг маси тіла) після попереднього лікування Г-КСФ (10 мкг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом до 4 послідовних днів).
Абсорбція
Плериксафор швидко всмоктується після підшкірного введення, максимальна концентрація (Сmax) досягається приблизно через 30–60 хвилин (tmax). Після підшкірного введення плериксафору в дозі 0,24 мг/кг маси тіла, якому передувало попереднє лікування Г-КСФ протягом 4 днів поспіль, Сmax плериксафору у плазмі крові і середнє значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC0-24) становили 887 ± 217 нг/мл і 4337 ± 922 нг?год/мл відповідно.
Розподіл
Плериксафор помірно зв’язується з білками плазми крові людини (до 58 %). Уявний об’єм розподілу плериксафору у людей становить 0,3 л/кг; що вказує на те, що препарат значною мірою розподіляється у позасудинному просторі, але не обмежений ним.
Метаболізм
У дослідженні in vitro плериксафор не піддавався метаболізму у мікросомах печінки людини і в первинних гепатоцитах людини. Також in vitro було показано, що препарат не пригнічує основні метаболізуючі ізоферменти CYР450 (1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4/5). У дослідженні in vitro з людськими гепатоцитами плериксафор не індукував ізоферменти CYP1A2, CYP2B6, і CYP3A4. Отримані дані дозволяють припустити, що потенціал лікарських взаємодій, опосередкованих системою P450, для плериксафора низький.
Виведення
Основний шлях виведення плериксафору – через нирки. Після введення плериксафору в дозі 0,24 мг/кг маси тіла здоровим добровольцям з нормальною функцією нирок приблизно 70 % препарату виводилося з сечею у незміненому вигляді протягом перших 24 годин після введення. Період напіввиведення з плазми (T1/2) становить 3–5 годин. За даними досліджень in vitro з використанням клітинних моделей MDCKII і MDCKII-MDR1, плериксафор не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності кліренс плериксафору після одноразової дози (0,24 мг/кг маси тіла) був знижений; спостерігалася позитивна кореляція з кліренсом креатиніну (КК). Середні показники AUC0-24 для плериксафору, що вводиться суб’єктам з нирковою недостатністю легкого (КК 51–80 мл/хв), помірного (КК 31–50 мл/хв) і тяжкого (КК ? 30 мл/хв) ступенів, становили 5410, 6780 і 6990 нг?год/мл відповідно, що перевищує значення експозиції препарату, спостерігаються при нормальній функції нирок (5070 нг?год/мл). Ниркова недостатність не чинила впливу на Cmax.
Стать
Популяційний аналіз не виявив відмінностей фармакокінетики плериксафору у чоловіків і жінок.
Пацієнти літнього віку
Популяційний аналіз не виявив відмінностей фармакокінетики плериксафору за віком.
Діти
У 48 пацієнтів дитячого віку (від 1 до 18 років включно) з солідними пухлинами оцінювалася фармакокінетика препарату плериксафор у дозах 0,16, 0,24 і 0,32 мг/кг маси тіла при стандартній мобілізації (G-CSF плюс або мінус хіміотерапія).
Використовуючи популяційне фармакокінетичне моделювання та подібне до дорослих дозування на основі мкг/кг, отримано дані збільшення експозиції плериксафору зі збільшенням маси тіла у дітей. При одній і тій же схемі дозування на основі маси тіла 240 мкг/кг середня експозиція плериксафору (AUC0-24h) нижча у дітей у віці від 2 до <6 років (1410 нг?год/мл), від 6 до <12 років (2318 нг?г/мл) і 12 до <18 років (2981 нг?год/мл), ніж у дорослих (4337 нг?год/мл). Базуючись на популяційному фармакокінетичному моделюванні, середня експозиція плериксафору (AUC0-24h) у дітей у віці від 2 до <6 років (1905 нг?год/мл), від 6 до <12 років (3063 нг?год/мл) та 12 до <18 років (4015 нг?год/мл) у дозі 320 мкг/кг ближче до експозиції у дорослих, які отримують 240 мкг/кг.