Доксітакс (доцетаксел) фл 80 мг/4 мл

діюча речовина: docetaxel;

1 мл концентрату містить 10 мг доцетакселу;

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, макрогол 300, полісорбат 80, етанол 96 %.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або блідо-жовтого кольору розчин.

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природнього походження. Таксани. Код ATХ L01C D02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Доцетаксел – антинеопластичний засіб, механізм дії якого полягає у стимулюванні збирання тубуліну у стабільні мікротрубочки і пригніченні їх розпаду, що призводить до суттєвого зниження концентрації вільного тубуліну. При зв’язуванні доцетакселу з мікротрубочками кількість протофіламентів не змінюється.

Встановлено, що доцетаксел in vitro руйнує мікротубулярну сітку в клітинах, яка необхідна для здійснення життєво важливих клітинних функцій на стадіях мітозу та інтерфази.

Фармакодинамічна дія. Доцетаксел проявляє цитотоксичну дію in vitro по відношенню до різних клітинних ліній пухлин людини та мишей або щурів та у клоногенних дослідженнях по відношенню до щойно видалених пухлин людини. Доцетаксел створює високі внутрішньоклітинні концентрації і зберігається у клітинах протягом тривалого часу. Kpім того, доцетаксел є активним щодо деяких, хоча і не всіх, клітинних ліній, які продукують в надлишковій кількості р-глікопротеїн, що кодується геном множинної резистентності. In vivo доцетаксел, незалежно від схеми застосування, проявляє широкий спектр протипухлинної активності по відношенню до поширених пухлин мишей та перевитих пухлин людини.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Фармакокінетику доцетакселу вивчали в ході досліджень фази І у хворих на рак після введення 20–115 мг/м2 препарату. Кінетичний профіль доцетакселу не залежить від дози і відповідає трьохкамерній фармакокінетичній моделі з періодом напіввиведення для ?-, ?- та ?-фаз на рівні 4 хвилин, 36 хвилин та 11,1–17,5 годин відповідно при відборі зразків протягом періоду до 24 годин. У процесі додаткового дослідження, в якому оцінювали фармакокінетику доцетакселу у подібних дозах (75–100 мг/м2) у пацієнтів, але протягом більш тривалого періоду (понад 22 дні), виявлено довший середній кінцевий період напіввиведення – 91–120 годин. Остання фаза частково зумовлена відносно повільним вивільненням доцетакселу з периферичної камери.

Розподіл. Після введення дози 100 мг/м2 шляхом інфузії тривалістю 1 година середній піковий рівень препарату у плазмі крові становить 3,7 мкг/мл із показником AUC 4,6 год?мкг/мл. Середні значення загального кліренсу та рівноважного об’єму розподілу становлять 21 л/год/м2 та 113 л відповідно. Міжіндивідуальні відмінності загального кліренсу досягали приблизно 50 %. Доцетаксел зв’язується з білками плазми більш ніж на 95 %.

Виведення. У трьох пацієнтів, хворих на рак, проводили дослідження із застосуванням міченого 14С доцетакселу. Упродовж 7 днів доцетаксел виводився із сечею і калом після окиснювального метаболізму трет-бутилової ефірної групи з участю цитохрому Р450, екскреція з сечею і калом становила відповідно 6 % і 75 % від введеної радіоактивної дози. Приблизно 80 % радіоактивності, що виявлялась у калі, виводились протягом перших 48 годин у вигляді одного основного неактивного метаболіту, трьох незначних неактивних метаболітів та незміненого препарату в дуже низькій кількості.

Особливі групи пацієнтів.

Вік та стать. Було проведено популяційний фармакокінетичний аналіз із застосуванням доцетакселу у 577 пацієнтів.

Фармакокінетичні параметри, що проходили оцінку, були дуже подібними до отриманих за результатами досліджень фази І. Фармакокінетика доцетакселу не змінювалась залежно від віку або статі пацієнта.

Печінкова недостатність. У невеликої кількості пацієнтів (n=23) з біохімічними показниками, що свідчили про невелике або помірне порушення функції печінки (активність АЛТ і АСТ в 1,5 раза і більше перевищувала верхню межу норми, а активність лужної фосфатази – у 2,5 раза і більше), загальний кліренс знизився в середньому на 27 %.

Затримка рідини в організмі. Кліренс доцетакселу не змінювався у пацієнтів зі слабкою або помірною затримкою рідини в організмі. Дані щодо пацієнтів із тяжкою затримкою рідини відсутні.

Комбінована терапія.

Доксорубіцин. При комбінованому застосуванні доцетаксел не впливає на кліренс доксорубіцину та рівень доксорубіцинолу (метаболіт доксорубіцину) у плазмі крові. Не відзначено жодних змін фармакокінетики доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду при їх одночасному застосуванні.

Капецитабін. У дослідженні фази І з оцінки впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу і навпаки не було виявлено жодного впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу (Cmax та AUC) і жодного впливу доцетакселу на фармакокінетику відповідного метаболіту капецитабіну 5’-DFUR.

Цисплатин. Кліренс доцетакселу на тлі комбінованої терапії із застосуванням цисплатину був аналогічним кліренсу при монотерапії. У разі введення через короткий час після інфузії доцетакселу цисплатин має такий самий фармакокінетичний профіль, як і при застосуванні його самостійно.

Цисплатин та 5-фторурацил. При застосуванні 12 пацієнтам із солідними пухлинами комбінації доцетакселу, цисплатину та 5-фторурацилу не відзначено жодних змін фармакокінетики кожного лікарського засобу окремо.

Преднізон та преднізолон. Вплив преднізону на фармакокінетику доцетакселу, що вводився з проведенням стандартної премедикації дексаметазоном, вивчали у 42 пацієнтів.

Преднізон. Не відзначено жодного впливу преднізону на фармакокінетику доцетакселу.

Доклінічні дані з безпеки

Канцерогенний потенціал доцетакселу не вивчався.

За допомогою анеугенного механізму в тесті мікроядер і хромосомних аберацій іn vitro в клітинах CHO-Kl і в тесті мікроядер іn vivo на мишах було показано, що доцетаксел є генотоксичним, однак він не викликав мутагенності в тесті Еймса або в аналізі мутації гена CHO/НGPRT. Ці результати узгоджуються з фармакологічною активністю доцетакселу.

Побічний вплив на сім'яники, що спостерігався в дослідженнях токсичності на гризунах, свідчить про те, що доцетаксел може погіршити чоловічу фертильність.

Рак молочної залози.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом призначати для ад’ювантної терапії пацієнтів з

• операбельним раком молочної залози з ураженням лімфатичних вузлів;
• операбельним раком молочної залози без ураження лімфатичних вузлів.

Серед пацієнтів з операбельним раком молочної залози без ураження лімфатичних вузлів ад’ювантну терапію слід проводити тільки тим пацієнтам, які можуть отримувати хіміотерапію відповідно до прийнятих міжнародних критеріїв для проведення первинної терапії ранніх стадій раку молочної залози.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» у комбінації з доксорубіцином призначати для лікування пацієнтів з місцевопоширеним або метастатичним раком молочної залози, які раніше не отримували цитотоксичну терапію з приводу цього захворювання.

Монотерапію ДОЦЕТАКСЕЛОМ «ЕБЕВЕ» призначати для лікування пацієнтів з місцевопоширеним або метастатичним раком молочної залози, у яких цитотоксична терапія виявилась неефективною. Попередня хіміотерапія повинна включати застосування антрацикліну або алкілуючого препарату.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» у комбінації з трастузумабом призначати для лікування пацієнтів з метастатичним раком молочної залози, у яких спостерігається підвищена експресія HER2 пухлинними клітинами і які раніше не отримували хіміотерапію з приводу метастатичного захворювання.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» у комбінації з капецитабіном призначати для лікування хворих із місцевопоширеним або метастатичним раком молочної залози після неефективної цитотоксичної хіміотерапії. Попередня терапія повинна включати антрациклін.

Недрібноклітинний рак легень.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» призначати для лікування пацієнтів з місцевопоширеним або метастатичним недрібноклітинним раком легень після неефективної попередньої хіміотерапії.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» у комбінації з цисплатином показаний для лікування пацієнтів з неоперабельним місцевопоширеним або метастатичним недрібноклітинним раком легень, які раніше не отримували хіміотерапію з приводу зазначеного захворювання.

Рак передміхурової залози.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» у комбінації з преднізоном або преднізолоном показаний для лікування пацієнтів із гормонорезистентним метастатичним раком передміхурової залози.

Аденокарцинома шлунка.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» у комбінації з цисплатином та 5-фторурацилом призначати для лікування пацієнтів з метастатичною аденокарциномою шлунка, у тому числі аденокарциномою стравохідно-шлункового з’єднання, які раніше не отримували хіміотерапію з приводу метастатичного захворювання.

Рак голови та шиї.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» у комбінації з цисплатином та 5-фторурацилом показаний для індукційної терапії хворих на місцевопрогресуючу сквамозно-клітинну карциному голови та шиї.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Початковий рівень нейтрофілів < 1500 клітин/мм3. Тяжкі порушення функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Необхідно враховувати протипоказання до інших лікарських засобів, що застосовуються у комбінації з доцетакселом.

ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» відноситься до антинеопластичних препаратів і, як і будь-який інший потенційно токсичний засіб, вимагає дотримання заходів безпеки при поводженні з ним та приготуванні розчинів із препаратом ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ». При роботі з препаратом рекомендоване використання захисних рукавичок.

Якщо концентрат ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» або його розчин для інфузій потрапив на шкіру, потрібно негайно та ретельно змити його водою з милом. Якщо концентрат ДОЦЕТАКСЕЛ «ЕБЕВЕ» або його розчин для інфузій потрапив на слизові оболонки, потрібно негайно та ретельно змити його водою.

У дослідженнях in vitro було виявлено, що метаболізм доцетакселу може змінюватися при одночасному застосуванні препаратів, які індукують цитохром Р450-ЗА, пригнічують його або метаболізуються під його дією (при цьому може відбуватися конкурентне інгібування ферменту), таких як циклоспорин, терфенадин, тролеандоміцин, кетоконазол та еритроміцин. Через можливість суттєвих медикаментозних взаємодій необхідно з обережністю призначати пацієнтам ці лікарські засоби у вигляді супутньої терапії.

При призначенні препарату в комбінації з інгібіторами CYP3A4 внаслідок зниженого метаболізму може зростати частота побічних реакцій, спричинених доцетакселом. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування потужних інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, кларитроміцину, індинавіру, нефазодону, нелфінавіру, ритонавіру, саквінавіру, телітроміцину та вориконазолу), має бути забезпечений пильний клінічний нагляд за станом пацієнтів та, можливо, доцільно провести корекцію дози доцетакселу під час терапії потужним інгібітором CYP3A4. Як показало фармакокінетичне дослідження з участю 7 пацієнтів, супутнє застосування доцетакселу з потужним інгібітором CYP3A4 кетоконазолом призводило до значного зниження кліренсу доцетакселу (на 49 %).

Фармакокінетику доцетакселу при одночасному призначенні з преднізоном вивчали у пацієнтів з метастатичним раком передміхурової залози. Доцетаксел метаболізується під дією CYP3A4, а преднізон, як відомо, індукує CYP3A4. Статистично значущого впливу преднізону на фармакокінетику доцетакселу не відзначено.

Доцетаксел значною мірою зв’язується з білками плазми крові (> 95 %). Хоча можливі in vivo взаємодії доцетакселу з супутніми препаратами формально не досліджували, при вивченні in vitro взаємодії з лікарськими засобами, що мають високий рівень зв’язування з білками плазми, такими як еритроміцин, дифенгідрамін, пропранолол, пропафенон, фенітоїн, саліцилати, сульфаметоксазол та натрію вальпроат, не погіршували зв’язування доцетакселу з білками плазми. Крім того, не погіршує зв’язування доцетакселу з білками плазми і дексаметазон. Доцетаксел не впливає на зв’язування з білками плазми дигітоксину.

Фармакокінетика доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалася при одночасному призначенні цих препаратів. Обмежені дані, отримані в ході одного неконтрольованого дослідження, дозволяють припустити наявність взаємодії між доцетакселом та карбоплатином. При застосуванні в комбінації з доцетакселом кліренс карбоплатину майже на 50 % перевищував показники, відзначені раніше на тлі монотерапії карбоплатином.

При лікуванні раку молочної залози та недрібноклітинного раку легень премедикація за допомогою перорального кортикостероїду, такого як дексаметазон 16 мг на добу (по 8 мг двічі на добу) протягом 3 днів, починаючи за 1 добу до введення доцетакселу, може зменшити частоту розвитку та вираженість затримки рідини в організмі та реакцій гіперчутливості. При лікуванні раку передміхурової залози премедикація полягає у пероральному застосуванні дексаметазону у дозі 8 мг за 12 годин, 3 години та 1 годину до початку інфузії доцетакселу.

Гематологічні зміни при застосуванні препарату. Найчастіша побічна реакція при лікуванні доцетакселом ? нейтропенія. Найнижчі рівні нейтрофілів спостерігалися в середньому на 7-й день лікування, але час досягнення піку нейтропенії міг бути коротшим у пацієнтів, які раніше зазнавали неодноразових курсів протипухлинної терапії. У всіх пацієнтів, які отримують доцетаксел, необхідно проводити ретельний моніторинг даних клінічного аналізу крові. Повторний курс лікування доцетакселом проводити тільки після того, як кількість нейтрофілів після завершення попереднього циклу відновиться до ?1500 клітин/мм3.

При розвитку тяжкої нейтропенії (<500 клітин/мм3 протягом 7 днів або довше) впродовж курсу терапії доцетакселом рекомендується зменшити дозу препарату в наступних курсах терапії або застосовувати відповідне симптоматичне лікування.

При лікуванні доцетакселом у комбінації з цисплатином та 5-фторурацилом (TCF), у пацієнтів, які отримували профілактично Г-КСФ, відзначено нижчу частоту розвитку фебрильної нейтропенії та нейтропенічних інфекцій. Пацієнтам, які лікуються TCF, слід застосовувати Г-КСФ з профілактичною метою для зниження ризику виникнення ускладненої нейтропенії (фебрильна нейтропенія, тривала нейтропенія або нейтропенічні інфекції). Необхідно забезпечити ретельний нагляд за пацієнтами, які отримують Г-КСФ.

У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом у комбінації з доксорубіцином і циклофосфамідом (TAC), фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічна інфекція виникали рідше, якщо хворі проходили первинну профілактику за допомогою Г-КСФ. У пацієнтів, які отримують ад’ювантну терапію TAC з приводу раку молочної залози, доцільно розглянути можливість первинної профілактики Г-КСФ для зниження ризику ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, пролонгованої нейтропенії або нейтропенічної інфекції). Пацієнти, які отримують лікування за схемою TAC, повинні перебувати під пильним наглядом (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Рекомендується дотримуватися обережності щодо застосування лікарського засобу пацієнтам із нейтропенією, особливо за наявності підвищеного ризику розвитку шлунково­кишкових ускладнень. Хоча більшість таких випадків виникали під час першого або другого циклу хіміотерапії з доцетакселом, ентероколіт може розвинутися у будь-який час та може призвести до летального наслідку вже у перший день після виникнення. За пацієнтами необхідно ретельно спостерігати щодо ранніх проявів серйозних токсичних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (див. розділи «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Реакції гіперчутливості. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів щодо можливих реакцій гіперчутливості, особливо під час першої та другої інфузій. Реакції гіперчутливості можуть розвиватися вже у перші хвилини після початку інфузії доцетакселу, тому слід мати в наявності необхідні засоби для лікування артеріальної гіпотензії та бронхоспазму. Реакції гіперчутливості з незначними симптомами, такими як почервоніння або локалізовані шкірні реакції, не потребують переривання терапії. Однак тяжкі реакції, наприклад, виражена артеріальна гіпотензія, бронхоспазм або генералізоване висипання/еритема, потребують негайного припинення введення доцетакселу та проведення відповідної терапії. Пацієнтам, які перенесли тяжку реакцію гіперчутливості, повторне застосування доцетакселу не показане.

У пацієнтів, у яких раніше спостерігалися реакції гіперчутливості на паклітаксел, підвищений ризик виникнення реакцій гіперчутливості на доцетаксел, у тому числі більш тяжкої форми реакції гіперчутливості. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів з початку терапії доцетакселом.

Реакції з боку шкіри. Спостерігалися випадки розвитку локалізованої еритеми шкіри кінцівок (на долонях та підошвах), що супроводжувалася набряком і подальшим лущенням епітелію. Повідомляли також про випадки виникнення тяжких симптомів, таких як шкірні висипання з наступним лущенням епітелію, які зумовлювали необхідність переривання лікування доцетакселом або повної відміни препарату.

При лікуванні доцетакселом повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, такі як синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Пацієнтів слід інформувати про ознаки та симптоми серйозних проявів на шкірі та уважно слідкувати за їх станом. Якщо з'являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, потрібно розглянути можливість припинення прийому доцетакселу.

Затримка рідини в організмі. Пацієнти з тяжкою затримкою рідини в організмі, зокрема з плевральним випотом, перикардіальним випотом та асцитом, повинні перебувати під пильним наглядом.

Респіраторні розлади. Повідомляли про випадки розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому, інтерстиціальної пневмонії/пневмоніту, інтерстиціальної хвороби легень, легеневого фіброзу та дихальної недостатності, які можуть бути летальними. У пацієнтів, які отримували супутню променеву терапію, відзначалися випадки розвитку променевого пневмоніту.

При появі нових або при посиленні вже існуючих легеневих симптомів необхідно забезпечити ретельний нагляд за станом пацієнтів, провести невідкладне обстеження та належне лікування. Рекомендується припинити терапію доцетакселом до встановлення діагнозу. Раннє застосування засобів симптоматичної терапії може покращити стан пацієнта. Слід ретельно оцінити користь від відновлення терапії доцетакселом.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Пацієнти, у яких на тлі монотерапії доцетакселом у дозі 100 мг/м2 визначаються сироваткові рівні трансаміназ (АЛТ та/або АСТ), що в понад 1,5 рази перевищують верхню межу норми, та рівні лужної фосфатази, що в понад 2,5 рази перевищують верхню межу норми, мають вищий ризик розвитку тяжких побічних реакцій, таких як летальні наслідки через токсичну дію препарату, в тому числі сепсис та шлунково-кишкові кровотечі, що можуть бути летальними, фебрильна нейтропенія, інфекції, тромбоцитопенія, стоматит і астенія. У зв’язку з цим рекомендована доза доцетакселу для пацієнтів з підвищеними показниками функціональних проб печінки становить 75 мг/м2; печінкові проби необхідно проводити перед початком лікування та перед кожним новим циклом хіміотерапії.

Для пацієнтів, у яких спостерігається підвищення сироваткового рівня білірубіну понад верхню межу норми та/або показники АЛТ і АСТ перевищують у понад 3,5 рази верхню межу норми, що супроводжується підвищенням рівня лужної фосфатази більш ніж у 6 разів порівняно з вищою межею норми, жодне зменшення дози не рекомендується, не слід застосовувати, якщо немає крайньої необхідності.

Повідомляли, що при застосуванні препарату в комбінації з цисплатином та 5-фторурацилом для лікування пацієнтів з аденокарциномою шлунка, з базового клінічного дослідження були виключені пацієнти з показниками АЛТ та/або АСТ, що у 1,5 рази перевищували верхню межу норми у поєднанні зі збільшеними рівнями лужної фосфатази (перевищення верхньої межі норми у 2,5 рази) та білірубіну; відповідно, для таких пацієнтів зменшення дози доцетакселу не може бути рекомендоване, і препарат взагалі не слід застосовувати для цієї категорії хворих, якщо немає крайньої необхідності. Даних про застосування доцетакселу у комбінованій терапії при інших показаннях у пацієнтів із порушенням функції печінки немає.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Дані про застосування доцетакселу пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю відсутні.

Нервова система. Розвиток серйозних периферичних нейротоксичних явищ вимагає зменшення дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Кардіотоксична дія. У пацієнтів, які отримували доцетаксел у комбінації з трастузумабом, особливо якщо в попередньому курсі хіміотерапії застосовували антрацикліни (доксорубіцин чи епірубіцин), спостерігалися випадки розвитку серцевої недостатності. Така серцева недостатність могла бути помірною або тяжкою і асоціювалася з високим ризиком летального наслідку.

Якщо планується застосування доцетакселу в комбінації з трастузумабом, слід до початку терапії оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Під час лікування необхідно регулярно контролювати функцію серця (наприклад, кожні 3 місяці), що допоможе виявити пацієнтів, у яких може розвитися кардіальна дисфункція. Більш детальна інформація міститься в інструкції для медичного застосування трастузумабу.

Вентрикулярну аритмію, включаючи шлуночкову тахікардію (іноді з летальним наслідком) було зареєстровано у пацієнтів, яких лікували доцетакселом у комбінованих режимах, включаючи доксорубіцин, 5-фторурацил та/або циклофосфамід. Рекомендується до початку лікування оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта.

Розлади з боку органів зору. У пацієнтів, які отримували доцетаксел, спостерігалися випадки кистоподібного набряку макули (КНМ). Пацієнтам з порушеннями зору необхідно зробити невідкладне та повне офтальмологічне обстеження. У випадку діагностування КНМ необхідно відмінити доцетаксел і розпочати відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Рецидиви первинних злоякісних новоутворень

Повідомлялося про рецидиви первинних злоякісних новоутворень при терапії доцетакселом у поєднанні з іншими хіміотерапевтичними препаратами та/або променевою терапією, які пов'язані з первинними злоякісними новоутвореннями. Рецидивні первинні злоякісні захворювання (включаючи гострий мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний синдром і неходжкінська лімфома) можуть виникати кілька місяців або років після лікування доцетакселом. Пацієнтів слід перевіряти на виникнення рецидивів первинних злоякісних новоутворень (див. розділ «Побічні реакції»).

Синдром лізису пухлини. Повідомлялося про синдром лізису пухлини при застосуванні доцетакселу після першого або другого циклу лікування (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, яким загрожує синдром лізису пухлини (наприклад, пацієнти із порушеннями функції нирок, гіперурикемією, об'ємними пухлинами, швидким прогресуванням), повинні бути під ретельним контролем. Корекція зневоднення та лікування високого рівня сечової кислоти рекомендується перед початком лікування.

Інші застереження

Жінки репродуктивного віку повинні використовувати засоби контрацепції під час лікування та протягом двох місяців після припинення лікування доцетакселом. Чоловіки повинні використовувати засоби контрацепції під час лікування та протягом чотирьох місяців після припинення лікування доцетакселом (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Слід уникати одночасного застосування доцетакселу з потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад із кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, індинавіром, нефазодоном, нелфінавіром, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином та вориконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Додаткові застереження щодо застосування препарату для ад’ювантної терапії раку молочної залози.

Ускладнена нейтропенія. Для пацієнтів, які мають ускладнену нейтропенію (тривалу нейтропенію, фебрильну нейтропенію або інфекції), слід розглянути можливість застосування Г-КСФ та зниження дози доцетакселу.

Реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Такі ранні симптоми як біль у животі та чутливість або болісність живота при пальпації, гарячка, діарея, (на тлі нейтропенії або без неї), можуть бути першими проявами серйозної гастроінтестинальної токсичності і вимагають негайного обстеження та лікування.

Застійна серцева недостатність (ЗСН). Слід спостерігати за станом пацієнтів для виявлення можливих симптомів застійної серцевої недостатності під час лікування і в ході подальшого спостереження. Було показано, що у пацієнтів, які отримують терапію за схемою TAC з приводу раку молочної залози з метастазами у лімфатичні вузли, протягом першого року після лікування підвищується ризик розвитку ЗСН (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинамічні властивості»).

Лейкемія. Ризик відстроченої появи мієлодисплазії або мієлолейкозу у пацієнтів, які лікувалися комбінацією доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду (TAC), зумовлює необхідність проведення контролю гематологічних показників у ході подальшого спостереження.

Пацієнти з метастазами ? 4 лімфатичних вузлів. Оскільки переваги, які спостерігалися у пацієнтів з метастазами у 4 і більше лімфовузлів, не були статистично значущими для безрецидивної виживаності (БРВ) та загальної виживаності (ЗВ), у остаточному аналізі не було у повній мірі продемонстровано позитивне співвідношення «користь/ризик» схеми терапії TAC у таких пацієнтів (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).

Пацієнти літнього віку

Аналіз даних з безпеки у пацієнтів віком від 60 років, які отримували комбінацію доцетаксел + капецитабін, показав збільшення випадків побічних реакцій ступеня вираженості 3–4, пов'язаних з лікуванням, серйозних побічних реакцій, пов'язаних з лікуванням, та ранньої відміни препарату через побічні реакції порівняно з такими у